Усе для ЗНО

Українська література
                                                            Стилі творів

                                                            Фольклор
Історична пісня " Ой Морозе, Морозенку".
Історична пісня  " Чи не той то Хміль".
Маруся Чурай " Віють вітри".
Маруся Чурай " Засвіт встали козаченьки".
" Дума про Марусю Богуславку".
Балада " Ой летіла стріла".

                                       Література Київської Русі
"Повість минулих літ"( уривки про заснування Києва, про помсту княгині Ольги).
" Слово про похід Ігорів".

                                            Література бароко
Григорій Сковорода " Всякому місту - звичай і права".
Григорій Сковорода "Бджола та Шерешень".
Григорій Сковорода "De libertate".
Афоризми Григорія Сковороди.

                                   Нова українська література
                                                Класицизм
Іван Котляревський " Енеїда".
                                           
                                             Сентиментализм
Іван Котляревський " Наталка Полтавка".
Григорій Квітка-Основ'яненко " Маруся".

                                             Романтизм
Пантелеймон Куліш " Чорна рада".
Тарас Шевченко " Катерина".
Тарас Шевченко " Гайдамаки".

                                             Реалізм
Тарас Шевченко " Кавказ".
Тарас Шевченко " Сон".
Тарас Шевченко" І мертвим, і живим, і ненародженим..."
Тарас Шевченко " Заповіт".
Іван Нечуй-Левицький " Кайдашева сім'я".
Панас Мирний " Хіба ревуть воли,як ясла повні? "
Іван Карпенко-Карий " Мартин Боруля".
Іван Франко " Гімн"
Іван Франко" Чого являєшся мені у сні".
Іван Франко " Мойсей".

                                            Модернізм
Михайло Коцюбинський " Тіні забутих предків".( Неоромантизм)
Михайло Коцюбинський "Intermezzo". (Імпресіонізм)
Ольга Кобилянська " Земля".
Леся Українка "Лісова пісня."( Неоромантизм)
Леся Українка " Contra Spem spero".( Символізм, неоромантизм)
Микола Вороний " Блакитна панна".( Символізм)
Олександр Олесь " Чари ночі".( Символізм)
Олександр Олесь " О слово рідне! Орле скутий!..."( Символізм)
Павло Тичина " О панно Інно" ( Кларнетизм)
Павло Тичина " Ви знаєте ,як липа шелестить..."( Кларнетизм)
Павло Тичина " Пам'яті тридцяти".
Максим Рильський " Молюсь і вірю..."(Неокласицизм)
Микола Зеров " Київ - традиція ".(Неокласицизм)
Микола Хвильовий "Я (Романтика)". (Імпресіонізм)
Юрій Яновський " Дитинство"( з роману в новелах " Вершники"). (Неоромантизм)
Валер'ян Підмогільний " Місто".
Остап Вишня " Моя автобіографія".
Остап Вишня " Сом".
Микола Куліш " Мина Мазайло"
Богдан-Ігор Антонич " Різдво".( Авангардизм)
Володимир Сосюра " Любіть Україну".
Олександр Довженко " Україна в огні".
Олександр Довженко " Зачарована Десна".
Андрій Малишко "Пісня про рушник".
Олесь Гончар " Залізний острів (з роману в новелах " Тронка")  

                                                 Шістдесятники
Василь Симоненко " Задивляюсь у твої зіниці".
Василь Симоненко " Ти знаєш, що ти - людина..."
Василь Стус " Як добре те, що смерті не боюсь я"
Василь Стус " О земле втрачена, явися!..."
Іван Драч " Балада про соняшник".
Ліна Костенко " Страшні слова, коли вони мовчать ".
Ліна Костенко " Українське альфреско".
Ліна Костенко " Маруся Чурай".
Григір Тютюнник " Три зозулі з поклоном".

                                               Література еміграції
Іван Багряний " Тигролови"
Євген Маланюк " Стилет чи стилос?"
                                                                   8 клас
                                             Класифікація літературних творів
Епос (оповідання,казка,новела,повість,роман).
Лірика ( громадянська,інтимна,філософська,пейзажна).
Драма ( трагедія,драма,комедія).
Ліро-епічні твори (  дума,поема,балада,байка).
                                                                           Епос
Жанри:     - про тварин,
                  - соціально-побутовий,
                  - героїчно - фантастичний,
                  - хроніка,роман,
                  - історичний.
                 -  історично-психологічний,
                 - соціально-психологічний,
                 - пригодницький,
                 - урбаністичний,
                 - у новелах,
                 -  у віршах.
                                                                   Лірика
Жанри : гімн, ідилія,ода,посилання,елегія,сатира,мадригал,епіграма. 
                                                                    Драма
Жанри: драма-феєрія,лірична драма,романтична драма,драматична поема.

                                                   Український фольклор

Усна народна творчість ( фольклор)  - це різножанрові твори , що виникають у певному середовищі, передаються з уст в уста із сивої давнини, зазнаючи певних змін, мають обрядове, розважальне, виховне значення.
Жанри фольклору (казки,міфи.лічилки,прислів'я,приказки,загадки,скоромовки.пісні,легенди. думи,перекази, смішинки).
Пісні 1.Календарно-обрядові (веснянки,гаївки,колядки,щедрівки).
          2.Соціально-побутові( козацькі,чумацькі,бурлацькі,кріпацькі,рекрутські).
          3.Родинно-побутові( про кохання,про сім'ю).
          4. Історичні пісні.
          5.Пісні-хроніки.
          6.Балади.


                                             Календарно-обрядові пісні
Більшість обрядів і обрядових пісень пов'язана з календарем, тому і розрізняють пісні літнього циклу(русальні,купальські,жниварські), зимового циклу( колядки, щедрівки)і весняного (веснянки).
Зимовий цикл.Колядки виконують під час обряду колядування на Різдвяні свята, а щедрівки  - у щедрий вечір, під Новий рік. Гурти молоді обходили домівки, іноді з
" козою"( один із щедрувальників у вивернутому кожусі і з дерев'яною головою кози), величали піснями господарів,бажаючи їм достатку, а за це просили винагороду.
Весняний цикл. Веснянки виконували під час весняних обрядів. Це - закличні пісні , вони мали закликати весну і добрий врожай. До найвідоміших веснянок належать такі:
" Ой весна,весна - днем красна", " А ми просо сіяли.сіяли"," Подоляночка".
Літній цикл. Русальні пісні дуже давні за походженням, їх виконували під час
 "русального тижня", у кінці травня - на початку червня, коли починало колоситися жито.Наші пращури хотіли забезпечити високий урожай  і вплинути на міфічних русалок,аби вони не шкодили посівам. Купальські пісні виконували в ніч перед святом Івана Купала (7 липня):хлопці й дівчата збиралися біля вогнищ, стрибали через них,співали,влаштовували ігри,дівчата пускали вінки на воду й дивилися ,куди вони попливуть, -  звідти й прийде суджений, спалювали на вогнищі опудало Купали, щоб забезпечити добрий урожай на майбутній рік. Жниварські пісні - обрядові величальні пісні,які виконували під час жнив. День їх закінчення перетворювався на свято завершення польових робіт зі збирання врожаю. Воно проходило радісно й урочисто, супроводжувалося цікавими дійствами й піснями.

                                             Соціально-побутові пісні
У соціально-побутових піснях відтворено життя наших пращурів. Ці пісні поділяють на козацькі, кріпацькі, чумацькі,бурлацькі.рекрутські та солдатські, наймитські й заробітчанські.
Козацькі пісні найтісніше пов'язані з історією нашого народу. Саме в козацьких піснях найвідчутнішим є мотиви прощання з родиною та героїчної загибелі козака. Надзвичайно романтично відтворено картину проводів Запорозького Війська   у пісні " Ой на горі да женці жнуть". У піснях цього циклу передусім зображено емоції героя , а не самі вчинки
( їх здебільшого відтворено в історичних піснях). Тужливий настрій самотнього,  безталанного козака, його загибель тонко передано в пісні " Стоїть явір над водою".
Материн розпач і біль емоційно відтворено  в козацькій пісні " Гомін, гомін по діброві".
Чумацькі пісні розповідають про життя людей у дорозі, про напади грабіжників на чумаків, розлуку з родиною.У піснях цього циклу часто розповідається й про причини, які змушували селян чумакувати. Не завжди надії чумака справджувалися: повертався він з Дону лише з батіжком в руках ( " Над річкою бережком"), а то й не повертався взагалі
( " Ой у полі та криниченька").
Кріпацькі пісні  зображають тяжке підневільне життя селян, протест проти приниження людської гідності й безправ'я.
У рекрутських і солдатських піснях звучить туга за домівкою, ріднею,як і в чумацьких,  водночас  і прокльони на адресу панів, які насильно віддали в солдати українських хлопців-кріпаків.
Бурлацькі пісні теж сповнені тугою за рідним краєм, родиною; у них передано важку працю бурлаки й зневажливе ставлення хазяїна до нього.
До бурлацьких пісень тематично близькі наймитські й заробітчанські. У них теж ідеться про долю наймита, якого хазяї зневажають, а буває, й віддають наймита в солдати замість свого сина.

                                              Історичні пісні
  Історичні пісні - це народні ліро-епічні твори про важливі історичні події та конкретних історичних осіб.До найвідоміших історичних пісень належать " Зажурилась Україна", " Чи не той то Хміль", " Ой Морозе , Морозенку".
У пісні " Зажурилась Україна" ідеться про боротьбу українців з турецько-татарськими нападниками. З метою змалювання масштабності  кривавих подій у творі використано метонімію зажурилась Україна. Як духовна й моральна перемога звучить в останніх рядках погроза розлучити вражого турка з душею.
За основу пісні " Чи не той то Хміль ..." узято одну з найвизначніших подій Національно-визвольної війни під проводом Б.Хмельницького - перша збройна перемога козаків над поляками під Жовтими Водами в травні 1648 р. Ця пісня плекала в народі повагу до свого ватажка Б. Хмельницького.

                                                  Теорія літератури
Епітет - художнє означення: пишний сад, зелений ліс. Постійні епітети( фольклорні):
сизий орел, червона калина, битий шлях.
Порівняння - художній вислів, у якому один предмет чи явище зіставляється з іншим, чимось на нього схожим:
                                             Максим козак Залізняк,
                                             Козак з Запорожжя,
                                             Як поїхав на Вкраїну,
                                             Як пишная рожа!
Метонімія - один із тропів: поетичний вислів, у якому одна назва замінюється іншою, що перебуває з нею у якомусь зв'язку: читати Франка - читати твори Франка; Харків вітав переможців - люди, які мешкають у Харкові , вітали переможців.
Паралелізм - паралельне зображення явищ із різних сфер життя, показ одних явищ на фоні інших,зіставлення їх переважно за ознакою дії:
                                            Розвивайся й ти ,сухий дубе,-
                                           Завтра мороз буде;
                                           Убирайся , молодий козаче, -
                                           Завтра поход буде.
Пресоніфікація - надання творам, предметам , явищам  та поняттям властивостей людини.Олюднення. Стара черемха заздро поглядала.
Оксиморон - поєднання різко протележних понять, які логічно виключають одне  одного, але насправді дають нам нове уявлення: тиша дзвенить, лихо сміється, гарячий сніг.
 Анафора  — єдинопочаток; одна із стилістичних фігур; вживаний на початку віршових рядків звуковий, лексичний повтор чи повторення протягом цілого твору або його частини синтаксичних, строфічних структур :

                                            Було колись — в Україні
                                            Ревіли гармати;
                                            Було колись — запорожці
                                            Вміли пановати. 

Анафора - словосполучення "Було колись", яке повторюється на ПОЧАТКУ рядків.
 Епіфора — стилістична фігура, протилежна анафорі, повторення однакових слів, звукових сполучень, словосполучень наприкінці віршових рядків, строф у великих поетичних творах :
                                         «...Вернітеся!» — «Не вернуться! —
                                         Заграло, сказало
                                         Синє море. — Не вернуться,
                                         Навіки пропали!» 

Епіфора - повторення ВКІНЦІ рядків словосполучення "Не вернуться".
                                                    Пісні Марусі Чурай
      Марусі Чурай приписують авторство таких укр. перлин, як: " Засвіт встали козаченьки", " Віють вітри, віють буйні", " Ой не ходи , Грицю, та на вечорниці", 
   " Грицю,Грицю,до роботи" та ін. Її пісні найчастіше пов'язані з власним життям,тому життєпис Марусі Чурай складено за її ж творами та на основі переказів,легенд,усних спогадів сучасників,записи яких не збереглися.
 Маруся Чурай народилася в Полтаві в сім'ї хороброго й чесного козака Гордія Чурая, якого стратили поляки після поразки в битві під Кумейками 1637 р. проти гетьмана Полоцького. Дівчина мала чудовий голос і сама складала пісні.
    У пісні " Віють вітри,віють буйні" передано почуття самотньої дівчини , яка порівнює себе з билинкою в полі, що росте на піску - без роси й на спеці.
Вона страждає в розлуці з " милим-чорнобривим".Глибоким рилізмом сповнені рядки з худ.паралелізмом ( "дерева гнуться"- "сльози не ллються"), з них починається твір, а фінал емоційно підсилюють риторичні звертання й оклики
( " Де ти, милий ,чорнобривий?Де ти ? Озовися!"). Пісня має струнку будову, надзвичайно мелодійна.Іван Котляревський використав її як вступну арію Наталки Полтавки в однойменній опері.
Пісня " Засвіт встали козаченьки" побудована у формі діалогу між матір'ю і козаком, який вирушає в дорогу захищати рідний край. Він вимушений покинути рідну матір і кохану дівчину, тож просить свою неньку прихистити в себе дівчину Марусю,як свою дитину, якщо не повернеться з бою. Підсилюють ліризм пісні зменшувально-пестливі суфікси,звертання й постійні епітети.

                                                          Ліна  Костенко «Маруся Чурай».
  Рід літератури «Маруся Чурай»: ліро-епос. 
 Жанр «Маруся Чурай»: історико-філософський соціально-психологічний роман 
у віршах.  
Тема «Маруся Чурай»: зображення головної героїні Марусі Чурай як легендарної народної   пое­теси і талановитої співачки з Полтави; відтворення духовного життя України XVII ст.;   усенародна участь у Національно-визвольній війні під проводом Богдана Хмельницького.
 Ідея «Маруся Чурай»: возвеличення Марусі Чурай — хранительки національних оберегів, інте­лектуальної й незалежної жінки; утвердження в образі Марусі Чурай найкращих рис українського жіноцт­ва — багатої духовності, співучості, ліризму, романтичної вдачі, незале­жності натури, що засвідчують незнищенність національного духу, гли­боку віру в духовну силу й могутність українців. 
 Герої: Маруся Чурай, Гриць Бобренко, полковий обозний Іван Іскра, полтавський полковник Мартин Пушкар, козак Чесько Черкес, Галя Вишняківна, війт Се­мен Горбань. 
 Композиційно-стильові особливості «Маруся Чурай»: тематично й композиційно роман надзвичайно складний, багаторівневий, багатопроблемний. Він «нагадує кристал, у якому безліч граней» (В. Панченко). Майже три з половиною століття живе в народі легенда про Марусю Чу­рай — славнозвісну піснярку. Легенда про любовну помсту (отруєння дівчи­ною свого коханого) була поширеною темою і в художній літературі (драма М. Старицького «Ой не ходи, Грицю...», повість О. Кобилянської «В неділю рано зілля копала»). В авторському міні-пролозі — вказівка на історичну основу твору: «Влітку 1658 р. Полтава згоріла дощенту». У творі справжні факти пересипані домис­лами автора; важливі події української історії середини XVII ст. відтворено в образах Богдана Хмельницького, Якова Остряниці, Северина Наливайка, Павла Павлюка, Яреми Вишневецького та ін. 
Назва роману — своєрідна легенда, національний символ, що передає і зміст епохи, і особливості українського етносу. Роман складається з дев’яти розділів, події в яких розгортаються протягом року: судять Марусю влітку, а помирає 
дівчина від сухот навесні. 
 Розділи роману «Маруся Чурай»: 
        I — «Якби знайшлась неопалима книга»; 
       II — «Полтавський полк виходить на зорі»;
       III — «Сповідь» (внутрішній монолог героїні, у якому є екскурси в минуле); 
       IV — «Гінець до гетьмана»; 
       V— «Страта»; 
      VI — «Проща»; 
      VII — «Дідова Балка»; 
      VIII — «Облога Полтави»;
       IX — «Весна, і смерть, і світле воскресіння». 
Центральним є розділ «Сповідь» — три ночі Марусі, проведені в темниці перед стратою. Через спогади героїні перед нами проходять епізоди історії України, змальовано переживання і страждання дівчини, її особисту драму. Сюжетні колізії трактуються у двох площинах — особистісній і суспільній (сцени особистого життя Марусі органічно вплітаються в драматичні події Національно-визвольної війни українського народу під проводом Б. Хмель­ницького проти польської шляхти).
Кульмінація 1 — суд і вирок.
Зав 'язка — спогади Марусі про стосунки з Грицем. 
Розвиток дії — Маруся йде на прощу. 
Кульмінація 2 — облога Полтави.
Розв’язка — зняття облоги, Маруся проводжає полк, що співає її пісні. 
Позасюжетні елементи: портрети героїв, пейзажі, опис саду, пісні, діалоги, монологи, авторські відступи.
 Особливості сюжету «Маруся Чурай»: на початку твору — розв’язка, що поєднує його з новелою. 
Дві сюжетні лінії: визвольна боротьба українського народу проти польської шляхти під прово­дом Б. Хмельницького; любовна лінія, що розвивається за принципом трику­тника: Маруся — Гриць — Іван Іскра. Образ Марусі Чурай — образ митця свого часу, який органічно зливається з образом України. Постать реальної дівчини з народу, обдарованої чарівним голосом і поетичним світосприйняттям, виростає до символу, ніби вбираючи в себе духовний потенціал Вітчизни. За словами Івана, Маруся — це голос України, душа її. «Звитяги наші, муки і руїни безсмертні будуть у її сло­вах», — каже про поетесу Іван Іскра. Таку ж характеристику дає дівчині й гетьман Богдан Хмельницький, який говорить, що «її пісні — як перло мно- гоцінне, як дивен скарб серед земних марнот». Справжній митець, Маруся, наділена даром глибше й гостріше за інших від­чувати світ, близько перейматися людськими радощами й стражданнями. У свідомості читача образ Марусі Чурай зливається з образом України не лише тому, що її підносять до символу інші герої роману, а передусім через те, що в ній уособлені найкращі моральні риси українського народу, його найвищі духовні злети, найкращі моральні переконання і судження митця своєї доби, оскільки тема митця і мистецтва проходить через історичний ро­ман у віршах «Маруся Чурай» наскрізно. Проблематика «Маруся Чурай»: любові й зради; патріотизму і пристосуванства; митця і народу, свободи творчості; причин утрати української державності; родинних стосунків; батьків і дітей; виховання; 
служіння народові.
Примітки: В основу свого твору Ліна Костенко поклала відому чи не кожному
українце­ві, знану в багатьох країнах світу баладу «Ой не ходи, Грицю...». 
Історичне полотно твору становить окрему сторінку, через яку ще раз висві­тилися долі героїв роману. І життєву лінію головної героїні, Марусі Чурай, Ліна Костенко ввела в бурхливі соціально-політичні перипетії суспільного поступу України XVII ст., а ще точніше — періоду визвольної війни під про­водом Богдана Хмельницького. Представники козацької республіки в рома­ні — Богдан Хмельницький, Лесько Черкес, Мартин Пушкар, Іван Іскра, Яким Шибилист і ті, хто з небуття «повернулися в думі» (Яків Остряниця, Гордій Чурай, Павлюк, Наливайко). До цього славного лицарства належить і дід Галерник, «самітник і химерник», котрий «од трьох шабель ще й досі не загоєн». Грицько Бобренко теж козак, але він з часом засвоїть іншу мораль, далеко не козацьку, неодноразово повторивши Марусі: «Любов любов’ю, а життя життям». Любов і зрада, пісня й історія — найголовніші ідейно-естетичні начала, що визначають багатство поліфонії твору.
 Твір побудований на антитезі — протиставленні високого й низького, призе­мленого й духовного. Вибір життєвих пріоритетів ділить персонажів твору на два світи, які перебувають у жорсткому конфлікті. І всі події життя героїв визначаються їх належністю до котрогось із цих світів. Протиборство двох таборів не лише соціальне — воно має ширше підгрунтя. Соціальне розшару­вання помітне вже в першому розділі, коли знайомимося із запорожцями та «домариками»; наявна також і відмінність їх духовних світів. Саме цей конф­лікт у романі — чи не найголовніший. Для українця того часу основний спо­сіб життя — осілий, тобто життя хлібороба, селянина. Тому, наприклад, не можна сприймати образ Бобренчихи, яка закопалася в землю, «як кріт», лише негативно. Цей образ радше правило, ніж виняток. Винятком є Маруся — з її духовним буттям понад своїм часом.
За роман у віршах «Маруся Чурай» і збірку поезій «Неповторність» 1987 р. Ліна Костенко удостоєна Державної премії УРСР ім. Т. Г. Шевченка.  


                                                 Народні балади
Балада - віршований ліро-епічний твір казково-фантастичного,легендарно-історичного чи героїчного змісту з драматично напруженим сюжетом.
Ознаки балади: невелика кількість персонажів,
                              незвичайність і загадковість подій,
                              гострота ,а часто і трагічність у розв'язанні конфлікту,
                              похмурий колорит,
                              ліризм, наявність казкових чи фантастичних елементів.
У баладах часто використовується прийом метамарфози, в основі якого - перетворення людини на рослину чи тварину. До найвідоміших належать балади : " Бондарівна",
 " Лимерівна"," Ой,не ходи Грицю ,та й на вечорниці", " Козака несуть"," Ой чиє ж то жито, чиї ж то покоси".
Зміст балади " Ой летіла стріла" ( зіставлення почуттів людей різних родинних зв'язків)
розкритий через трагічну ситуацію - оплакування вбитого.Початок твору нагадує народні голосіння з їх риторикою,вигуками,уявним діалогом: " Ой де ж вона впала? - На вдовинім полі.Кого ж вона вбила? - Вдовиного сина. Немає нікому плакати поньому".Фінал балади несподіваний: удова " в суботусваталась,в неділю вінчалась, а в понеділок нагайка шуміла,нагайка шуміла коло її тіла".

                                                    Думи
Дума - це великий віршований народний ліро-епічний твір героїчного або соціально-побутового змісту, який виконується речитативом -протяжним мелодійним проказуванням - у супроводі кобзи, бандури чи ліри.
Дума має оригінальну художню форму: не ділиться на строфи, а її різноскладові рядки утворюють періоди й об'єднані найчастіше дієслівною римою.
Думи виконували мандрівні співці: кобзарі, бандуристи, лірники.
За обсягом думи більші від історичних пісень,і на відміну від балад та епосу інших народів у їхньому змісту немає нічого фантастичного.
Як правило у структурі думи є три частини:заспів,або зачин( " заплачка",як називали її кобзарі), основна розповідь, закінчення( " славословіє").
Героями дум були улюблені внароді історичні постаті: Самійло Кішка,Байда, Богдан Хмельницький, Петро Сагайдачний, Петро Дорошенко, Іван Богун...
Найвідоміша козацька дума " Маруся Богуславака" розповідає історію,як дівчина звільняє групу українських козаків, котрі перебували в полоні протягом 30 років, і не тікає з ними , а залишається , оскільки неволя стала єдиним способом життя , до якого вона звикла. Маруся Богуславка - легендарна українська героїня - символізує тих полонянок,які змушені були покинути Україну, " потурчитися", але все ще мали незбориме почуття любові до рідної землі.
Дума " Буря на Чорному морі" має простий сюжет на тему традицуійних народних моральних норм,християнської моралі. У заспіві ясний сокіл,що навіює співчутливий настрій,жалібно квилить,сидячи на білому камені й поглядаючи на море.На початку зображене лихе знамення - затемнення сонця: " Половина місяця у тьму уступило". Героїв твору - братів - покарано за гріхи , які вони вчинили вдома: не взяли батьківського благословення, не шанували брата й сестру, не хрестилися, не скидали шапок,ідучи повз церкву, старим людям грубіянили тощо.Дума прославляє сімейно-родиння зв'язки, які наділені тут майже містичною силою, пропагує ідею святості святості сімейних родинних взаємин.

Псевдоніми українських письменників, твори яких входять до програми ЗНО Справжнє ім'я та прізвище - Псевдоніми Квітка Григорій Федорович - Григорій Квітка-Основ'яненко, Грицько Основ'яненко, Євстратій Мякушкін Т. Шевченко - Дармограй Пантелеймон Куліш - Павло Ратай, Панько Олелькович, Хуторянин Вілінська Марія Олександрівна - Марко Вовчок Левицький Іван Семенович - Іван Нечуй-Левицький Панас Якович Рудченко - Панас Мирний Тобілевич Іван Карпович - Іван Карпенко-Карий Іван Франко - Дженджалик, Марко, Руслан, Мирон, Мирон Ковалишин, Іван Живий, Один з русинів міста Львова Лариса Петрівна Косач - Леся Українка В. Стефаник - Василь Семенів Кандиба Олександр Іванович - Олександр Олесь В. Винниченко - В. Деде Микола Фітільов - Микола Хвильовий Ю. Яновський - Георгій Ней, Юрко Юрченко Губенко Павло Михайлович - Остап Вишня, Павло Грунський Григір Тютюнник - Ташанський Лозов'ягін Іван Павлович - Іван Багряний Псевдоніми українських письменників, твори яких не включені до програми ЗНО, але вивчаються за шкільною програмою Маркіян Шашкевич - Руслан Яків Головацький - Ярослав Іван Вагилевич - Далібор Борис Грінченко - Василь Чайченко Григорій Косинка - Григорій Стрілець Юрій Клен - Бурґгардт Освальд Олег Кандиба - Олег Ольжич В. Очерет - В. Барка

Жанри творів

Назва твору	Автор	Жанр
"Ой Морозе, Морозенку"	народ	історична пісня
"Чи не той то хміль"	народ	історична пісня
"Бондарівна"	народ	балада
"Маруся Богуславка"	народ	дума
"Віють вітри"	Маруся Чурай	пісня
"Засвіт встали козаченьки"	Маруся Чурай	пісня
"Слово про похід Ігорів"	анонімний	героїчна поема
"Повість минулих літ"	Нестор Літописець	літопис
"De libertate"	Г. Сковорода	ліричний вірш
"Всякому місту - звичай і права"	Г. Сковорода	ліричний вірш
"Бджола та Шершень"	Г. Сковорода	байка
"Енеїда"	І. Котляревський	бурлескно-травестійна поема
"Наталка Полтавка"	І. Котляревський	соціально-побутова драма
"Маруся"	Г. Квітка-Основ'яненко	перша україномовна соціально-реалістична сентиментальна повість
"До Основ'яненка"	Т. Шевченко	послання (громадянська лірика)
"Катерина"	Т. Шевченко	соціально-побутова поема
"Гайдамаки"	Т. Шевченко	революційно-романтична, історико-героїчна поема, перший український історичний роман у віршах
"Кавказ"	Т. Шевченко	сатирична поема (інвектива)
"Сон"	Т. Шевченко	сатирична поема (перша політична сатира)
"І мертвим, і живим..."	Т. Шевченко	послання (громадянська + патріотична лірика)
"Заповіт"	Т. Шевченко	ліричний вірш (громадянска лірика)
"Мені однаково"	Т. Шевченко	ліричний вірш (громадянска лірика)
"Чорна рада"	П. Куліш	перший український історичний роман-хроніка
"Максим Гримач"	Марко Вовчок	родинно-побутове оповідання
"Кайдашева сім'я"	І. Нечуй-Левицький	соціально-побутова повість-хроніка
"Хіба ревуть воли, як ясла повні?" ("Пропаща сила")	П. Мирний, І. Білик	соціально-психологічний роман (роман з народного життя)
"Мартин Боруля"	І. Карпенко-Карий	трагікомедія
"Мойсей"	І. Франко	філософська поема
"Гімн"	І. Франко	ліричний вірш (громадянська лірика)
"Чого являєшся мені у сні"	І. Франко	ліричний вірш (інтимна лірика)
"Тіні забутих предків"	М. Коцюбинський	повість
"Intermezzo"	М. Коцюбинський	новела
"Земля"	О. Кобилянська	повість
"Лісова пісня"	Леся Українка	драма-феєрія
"Сontra spem spero"	Леся Українка	ліричний вірш (філософська + особиста лірика)
"Камінний хрест"	В. Стефаник	психологічна новела
"Блакитна панна"	М. Вороний	ліричний вірш (пейзажна лірика)
"Чари ночі"	О. Олесь	романс (інтимна лірика)
"О слово рідне, орле скутий"	О. Олесь	ліричний вірш (патріотична лірика)
"Ви знаєте, як липа шелестить"	П. Тичина	ліричний вірш (інтимна + пейзажна лірика)
"Арфами, арфами"	П. Тичина	ліричний вірш (пейзажна лірика)
"О панно Інно"	П. Тичина	ліричний вірш (інтимна лірика)
"Молюсь і вірю"	М. Рильський	ліричний вірш (філософська лірика)
"Любіть Україну"	В. Сосюра	ліричний вірш (патріотична лірика)
"Різдво"	Б.-І. Антонич	ліричний вірш (філософська лірика)
"Момент"	В. Винниченко	новела
"Я (романтика)"	М. Хвильовий	новела
"Подвійне коло"	Ю. Яновський	новела
"Шаланда в морі"	Ю. Яновський	новела
"Місто"	В. Підмогильний	урбаністичний роман
"Моя автобіографія"	Остап Вишня	гумореска
"Сом"	Остап Вишня	усмішка
"Мина Мазайло"	М. Куліш	сатирична комедія
"Україна в огні"	О. Довженко	кіноповість
"Зачарована Десна"	О. Довженко	кіноповість
"Пісня про рушник"	А. Малишко	пісня (особиста лірика)
"Лебеді материнства"	В. Симоненко	ліричний вірш (колискова)
"Як добре те, що смерті не боюсь я"	В. Стус	ліричний вірш (патріотична + філософська лірика)
"О земле втрачена, явись"	В. Стус	ліричний вірш (патріотична лірика)
"Балада про соняшник"	І. Драч	модерна балада
"Стилет чи стилос"	Є. Маланюк	ліричний вірш
"Маруся Чурай"	Л. Костенко	роман у віршах
"Українське альфреско"	Л. Костенко	ліричний вірш (філософська лірика)
"Страшні слова, коли вони мовчать"	Л. Костенко	ліричний вірш (філософська + громадянська лірика)
"За мить щастя"	О. Гончар	новела
"Три зозулі з поклоном"	Г. Тютюнник	новела
"Тигролови"	І. Багряний	пригодницький роман